СТЕПОВІ КУРГАНИ

У степу, відразу за селом,
Три кургани мирно спочивали.
Мало місця стало владарям,
Ті кургани взяли розорали.
Що то – історія прадавня,
Не хотіли знати.
На тім місці почали
                      хати будувати.
А що то була межа
                      поміж козаками,
Чи вже знати не хотіли,
                        чи не мали тями.
Два кургани розділяли
Дон і Запоріжжя,
А на Скіфськім млин стояв,
                       де мололи збіжжя.
Більш століття служив людям,-
                       ставив ще Кирило.
В сорок третім злі фашисти
                       його підпалили.
Мов пташина крильми махав
                        і скрипів від болю,
Як не стало того млина,
Курган став, мов голий.
На нім росла ковила,
                         полин, конюшина.
Знала Скіфський той курган
                         кожная дитина.
Там збирали квіточки, віночки,
Як колись тут жили люди, подумки гадали.
Ото ж було б ті кургани
                           нащадкам лишити,
Комусь розуму забракло, що тепер робити?..


Г.І. Рашевська