Г.Рашевська
До 100-ття школи
РІДНІЙ ШКОЛІ
В нашій школі нині славне свято:
Святкуємо столітній ювілей.
Спливли роки: подій було багато,
Скільки тут навчено дорослих і дітей!
Нема вже свідків тих подій крилатих,
Коли селяни двох сусідніх сіл
Рішили Храм і школу збудувати,
Не вірили чи вистачить в них сил.
Для цього діла треба кошти мати,
Ніхто їх не дає, то де ж їх взяти?
І вирішив народ: самим збирати…
Як хочемо молитися у Храмі,
Наукам всім діток своїх навчати.
Селяни як рішили, так і зробили:
За рік, чи менше, грошенят зібрали,
В рік 1912-й
Храм і школу вчасно збудували.
А помолившись в Храмі, восени
Діток до школи радо проводжали.
І стільки було радості й надії,
Нарешті здійсняться батьківські мрії.
Що матимуть їх діти тепер змогу
Покращити в житті свою дорогу.
Дорослі тут навчалися в Лікбезі,
Хто змогу мав, навчавсь в вечірній школі.
І люди біли раді, що прозріли
І в Храмі Божім дякували долі.
Стільки було прекрасних вчителів,
Які знання народу віддавали.
Що вибрали такий нелегкий шлях,
Ніколи вчителі не шкодували.
Бо бачили плоди свого труда,
Коли їх учні рідні підростали.
І сміливо у світ широкий йшли,
Відомими, славетними ставали.
Є чим пишатись нашій рідній школі,
Людей відомих навчено доволі:
Є вчені, інженери, лікарі,
Льотчики, юристи, вчителі,
Хлібодари, що вміють хліб зростити,
Відомих всіх лічи – не полічити!
Всі любимо ми школу – свій другий дім,
Завжди затишно, світло, радісно в нім.
Любим вчителям, уклін наш до землі,
Їм щиро вдячні дорослі і малі.
За труд тяжкий на благодатній ниві.
То ж будуть хай здорові і щасливі.
Щоб мали змогу довго діток вчити,
Нам в селищі без школи не прожити.
То ж твердо хай крокує в майбуття,
Готує наших діток до життя.
Вірю, що дух твій ніколи не згасне,
Ти мудрість народу і ясна зоря.
Живи й процвітай,
наша школо прекрасна,
Для миру, для щастя,
любові й добра.
29.09.2012р.
Галина Іванівна Рашевська
До 100-ття школи
РІДНІЙ ШКОЛІ
В нашій школі нині славне свято:
Святкуємо столітній ювілей.
Спливли роки: подій було багато,
Скільки тут навчено дорослих і дітей!
Нема вже свідків тих подій крилатих,
Коли селяни двох сусідніх сіл
Рішили Храм і школу збудувати,
Не вірили чи вистачить в них сил.
Для цього діла треба кошти мати,
Ніхто їх не дає, то де ж їх взяти?
І вирішив народ: самим збирати…
Як хочемо молитися у Храмі,
Наукам всім діток своїх навчати.
Селяни як рішили, так і зробили:
За рік, чи менше, грошенят зібрали,
В рік 1912-й
Храм і школу вчасно збудували.
А помолившись в Храмі, восени
Діток до школи радо проводжали.
І стільки було радості й надії,
Нарешті здійсняться батьківські мрії.
Що матимуть їх діти тепер змогу
Покращити в житті свою дорогу.
Дорослі тут навчалися в Лікбезі,
Хто змогу мав, навчавсь в вечірній школі.
І люди біли раді, що прозріли
І в Храмі Божім дякували долі.
Стільки було прекрасних вчителів,
Які знання народу віддавали.
Що вибрали такий нелегкий шлях,
Ніколи вчителі не шкодували.
Бо бачили плоди свого труда,
Коли їх учні рідні підростали.
І сміливо у світ широкий йшли,
Відомими, славетними ставали.
Є чим пишатись нашій рідній школі,
Людей відомих навчено доволі:
Є вчені, інженери, лікарі,
Льотчики, юристи, вчителі,
Хлібодари, що вміють хліб зростити,
Відомих всіх лічи – не полічити!
Всі любимо ми школу – свій другий дім,
Завжди затишно, світло, радісно в нім.
Любим вчителям, уклін наш до землі,
Їм щиро вдячні дорослі і малі.
За труд тяжкий на благодатній ниві.
То ж будуть хай здорові і щасливі.
Щоб мали змогу довго діток вчити,
Нам в селищі без школи не прожити.
То ж твердо хай крокує в майбуття,
Готує наших діток до життя.
Вірю, що дух твій ніколи не згасне,
Ти мудрість народу і ясна зоря.
Живи й процвітай,
наша школо прекрасна,
Для миру, для щастя,
любові й добра.
29.09.2012р.
Галина Іванівна Рашевська